1) (почуять нюхом)

1) ( почуять нюхом) почу́ти; диал. заню́хати

2) перен. проню́хати, ви́нюхати

* * *

1) (почуять нюхом) унюхаць, знюхаць

2) перен. знюхаць, пранюхаць

1) (чутьё) нюх (-ху), (образно) ніс (р. носа). [Філолог з тонким лінгвістичним нюхом (Крим.). Не обдуриш! розказуй тому, хто носа не має! (Приказка)]. Нюх на что - нюх на що. Иметь нюх на что - мати нюх на що, (фам.) мати добрий ніс на що; носом (нюхом) чути що. [Він ласий до грошей; нюхом їх чує, мов та собака дичину (Кониськ.)]. У него хороший нюх - він добрий нюх (ніс) має, у його добрий нюх (ніс). [Ніс у мене добрий, - чую недбальство навіть там, де його нема! (Ж. й р.)]. Заслышать (почуять) -хом что - занюхати що. [За сім миль занюхає ковбасу в борщі (М. Вовч.)];

2) см. Нюхало;

3) (понюшка) нюх, понюх (-ху), понюха (-хи).

* * *